дата поновлення: "22.05.06"

Дата народження:

16.06(червня).1965

16.06.1965

Громадянство:

РФ (з 2004)

Russian Federation

Місце народження:

Макіївка, Донбас

Makeevka, Donbass

Наукова сфера:

Кількісні методи в гуманітарних дослідженнях, україністика

Альма-матер:

Донецький державний університет, МГУ ім. М.В. Ломоносова, ІВІ АН СРСР

Moscow State University named after M.Lomonosov

Ідеолог юніоністського (від анг. - union: об'єднання, з'єднання) руху СНД. Публіцист. Кліометрист. Аналітик. Літератор. Історик. Культуролог. Філософ.

Контакт:

tel/fax: 4623363; моб.:+7 916 976 6230

isq: 347981857

«Подорож у країну негідників. Хроніка розпаду»,

1999

«Альтернативність історії»,

Донецьк: ДВ САМІ (у співавторстві: Коротаєв А.В., Іонов І.Н., Дмитрієв М.В., Шемякін Я.Г.),

1992

«Україна і Росія: що робити?»,

2000

«Національна самобутність і націоналізм»,

2002

Конрад Ярауш і його «кількісна історія»,

Інформаційний бюлетень Комісії із застосування математичних методів ЕОМ в історичних дослідженнях при відділі історії АН СРСР

Москва, №2, серпень 1991

«Філософія Відродження про Людину й Бога»,

Москва, 1992.

«Комп'ютер для істориків філософії»,

Москва, 1992

«Історія західноєвропейської філософії. Короткий покажчик літератури, виданої російською мовою в період з 1987 по 1991 р.»,

ДВ САМІ,

Донецьк-Москва, 1993

«Комп'ютер для істориків філософії. Короткий огляд вітчизняних і закордонних досліджень»,

У: «Історія західноєвропейської філософії. Короткий покажчик літератури, виданої російською мовою в період з 1987 по 1991 р.», ДВ САМІ,

Донецьк-Москва, 1993

«Історія філософії». Навчальний посібник для студентів російських вузів,

"Эксмо" - ISBN: 5-699-07314-0, 5-8123-0201-4(у співавторстві: Гусєв Д.О., Рябов П.В.), ін

Москва, 2004

Автор 550 публіцистичних, аналітичних статей, нарисів, репортажів, фейлетонів у російських, українських, англійських, польських, німецьких, іспанських, американських виданнях. Інтерв'ю, теле-, радіо-, Інтернет-, газетні публікації, радіопередачі в Донецьку, Києві, Москві, Варшаві, Лондоні, Берліні, Женеві, Медісоні, ін.

Есе. Поетична збірка. Гумористична збірка. Тези конференцій, семінарів.

У методологічних проблемах історичної науки

разом з Коротаєвим А.В., Шемякіним Я.Г., Іоновим І.Н. уперше у вітчизняній історіографії аналізував різні аспекти синергетичного підходу до вивчення історичних явищ; услід за іншими російськими вченими, розвивав теорію адаптації соціологічного методу контент-аналізу до історичних досліджень. У кліометрії: розробив методику контент-аналізу, що припускає використання як основних одиниць числення (операторів контент-аналізу) релевантних семантичних понять, сформованих на основі опозитних пар: "освіченість vs неуцтво", "жадібність vs щедрість" etc.

У філософії історії:

застосував методику кількісного аналізу "Ідеї історії" Р.Дж. Коллінґвуда.

В історії філософії:

розробив методику застосування кількісних методів в історії філософії; автор навчальної допомоги із застосування математичних методів в історії філософії; автор підручника з історії філософії для студентів російських вищих навчальних закладів.

У філософії:

аналізував категоріальний апарат філософської герменевтики (М.Гайдеґґер-Х.М. Гадамер) і "філософії організму" А.Н.Уайтеда в контексті дослідження проблематики розуміння.

У бібліографії:

у 1990-і рр. видав бібліографічний збірник, що містить повні бібліографічні описи джерел, а також дослідницьких робіт вітчизняних і закордонних авторів з історії філософії; склав огляд вітчизняних і закордонних досліджень з проблем застосування кількісних методів в історії філософії.

У медієвістиці:

досліджував творчість Поджо Браччоліні.

В історії психології:

аналізував творчість К.Г.Юнга; автор перекладів робіт К.Г. Юнга російською мовою.

В історії релігії:

аналізував релігійну спадщину Мохаммада Ікбала; автор перекладів. У політології (україністиці): проаналізував та увів у науковий обіг антитезу "національна самобутність vs націоналізм"; увів поняття "юніонізм"; виступив із критикою теоретичних основ російської україністики кінця XX ст.

У краєзнавстві:

автор нарисів історії Донецького краю. На відміну від робіт регіональних краєзнавців, що стоять на позиціях "містечкового патріотизму" (у радянський час історія Донбасу замовчувалася), відстоював необхідність розгляду історії краю в контексті вітчизняної й загальної історії.

У культурології:

слідом за А.Я. Гуревичем та ін. розробляв теорію аналізу ментальності як об'єкта історичних досліджень; разом із Ж.Ковалевською розробив методику застосування кількісних методів до аналізу ментальності

У публіцистиці й журналістиці (україністиці):

актуалізував поняття "донецька фінансово-промислова група"; сприяв становленню донецької політичної еліти як суб'єкта української політики

У літературі (есеїстиці):

розробляв оригінальні форми художньої творчості, шляхом органічного включення в тканину художніх творів продуктів різних літературних жанрів - поезії й есеїстики, драматургії й публіцистики, казок і журналістських нарисів, заміток і фейлетонів etc.

Гумор

працювал у руслі традицій "інтелектуального гумору"; літературний стиль можна характеризувати, як "гумор гуманітаріїв".